РУМ’Я́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до рум’я́нець 1-3. Рученята такі білі в неї, манісінькі. Чубок такий кучерявенький.. А на щічках і рум’янчик єсть (Тесл., З книги життя, 1949, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 909.