РУДОКО́П, а, ч. Робітник рудника. [Троян:] Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Мокр., П’єси, 1959, 225); Згадуючи запитання, розмови рудокопів, Огей почував, що його приковує до рудні, до цих сповнених відповідальності за гірниче діло людей (Досв., Вибр., 1959, 351).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 896.