РУБО́К, бку́, ч., заст.

1. Сорт лляного полотна. Шила кошульку з тонкого рубку (Сл. Гр.); Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Вовчок, І, 1955, 107).

2. Хустка з батисту або перкалю. Тонкий рубок на всю голову (Сл. Гр.); І оце вже коло його, і одкида [дівчина] рубок з лиця, і чує Остап любії слова й пізнає козачку-дівчину з русою косою, невільничку турецьку (Вовчок, І, 1955, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 894.