РОТЕНЯ́, я́ти, с. Зменш.-пестл. до рот 1. Малеча шумно обсіла миски і весело до їжі взялася. Дівчатка деякі в пеленах дітей держали. А вони.. роззявляли ротенята (Головко, І, 1957, 250); То збоку ускубне [Пліточка черв’яка], То спереду поцупить, То хвостика лизне.. Та ба!.. та ротеня таке узеньке, бач, Що нічого не вдіє, Хоч сядь — та й плач! (Г.-Арт., Байки, 1958, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 888.