РОМАНТИ́ЧНО, присл.

1. Присл. до романти́чний 1-3. Своєрідність художньої манери, виробленої Гончарем, полюбилася читачам.. Є такі струни в душі читача, яким щонайкраще відповідає саме ця реалістична і разом з тим романтично окрилена проза (Про багатство л-ри, 1959, 234); Як романтично він умів оповідати Про норов лебедів і звичаї гусей (Рильський, II, 1946, 172); Те, що сталося пізніше, не було тільки вибриком романтично настроєної панянки (Вільде, Сестри.., 1958, 441).

2. у знач. присудк. сл. Про наявність у чому-небудь романтики (у 2 знач.). Буря, тривога, небезпека, подвиг — це романтично, прекрасно, про це слід писати вірші (Рад. літ-во, 2, 1965, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 879.