РОМА́НСЬКИЙ, а, е.

1. Який виник на основі давньоримської культури або тісно пов’язаний з цією культурою. В спокійній і величавій романській архітектурі створюється в основному два типи споруд: церковно-монастирські і замки феодалів (Архіт. Рад. Укр., 3, 1941, 49); // Який належав Стародавньому Риму. Кругом Сіона й на Сіоні Романські п’ яні легіони Паскудились (Шевч., II, 1963, 350).

Рома́нська гру́па наро́дів — народи, які розмовляють романськими мовами. Романська група народів населяє Південну і Південно-Західну Європу. До складу цієї групи народів входять італійці, іспанці, португальці, французи, а також румуни і молдавани (Фіз. геогр., 6, 1957, 48); Рома́нський стиль — стиль у західноєвропейському мистецтві раннього феодалізму Х-XIII ст., пов’язаний з давньоримською культурою; Рома́нські мо́ви — група споріднених мов, що входять до індоєвропейської сім’ї мов: французька, іспанська, італійська, португальська, румунська, молдавська і т. ін. Іспанська мова є мова романська, і грецькі слова, що в неї ввійшли, безперечно, в їй чужомовні (Сам., II, 1958, 375).

2. Пов’язаний із вивченням культури і мови народів, що живуть у Південній і Південно-Західній Європі. Романська філологія.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 877.