РОМА́ННИЙ, а, е, літ. Прикм. до рома́н¹ 1. Романні структури, характерні риси композиції, принципи сюжетобудування і відтворення розвитку життя в творах українських радянських прозаїків вбирають і відбивають горьківські головні принципи відображення дійсності (Рад. літ-во, 9, 1968, 17); Новаторство романної форми визначається новаторством змісту (Рад. Укр., 13.V 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 877.