РОКОТІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. рокоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Вікна деренчали від вибухів. Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (Довж., І, 1958, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 875.