РОКА́ЙЛЬ, невідм., ж. Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з’єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин. Художньому стилю будь-якої епохи притаманне своє трактування художніх творів. Наприклад, чіткістю, прямолінійністю форм відзначався ампір; закрутки-рокайлі були основою форм і декору стилю рококо (Наука.., 3, 1968, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 874.