РОЗІСПА́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. розіспля́ться; док., розм. Заснути міцно, надовго. Його й ломакою не зведеш, як розіспиться!.. (Гр., II, 1963, 299); [Галя:] Люблю я село. Люблю в усяку пору. І навіть коли тітка Марія сердито покрикує: «Вставайте до машини, розіспались!», а ми лише дві години як очі заплющили (Корн., II, 1955, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 686.