РОЗІ́СПАНИЙ, а, е, розм. Який розіспався; заспаний. Нарешті.. гримнула [Пейзлерка] на розіспаного сержанта, примусивши його розбудити пана вахмістра, бо хіба ж це порядок так довго хропти? (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 232); Один відчайдух, озброєний таким-сяким пістолетиком, міг схилити до капітуляції всю оцю купу розіспаних стражів порядку за якихось там три хвилини (Загреб., Шепіт, 1966, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 686.