РОЗІПРІ́ЛІСТЬ, лості, ж., розм. Стан за знач. розіпрі́лий 2, 3. Скільки пам’ятає Гаркуша панича, завжди це личко пашіло на нього отакою моложавою розіпрілістю (Гончар, Таврія, 1952, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 685.