РОЗІ́МКНУТИЙ, РОЗІ́МКНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розімкну́ти; // у знач. прикм. Люте обурення лягло на повний обвід Никанорового обличчя, на товсті розімкнуті губи (Стельмах, Хліб.., 1959, 16); Картину, цілком аналогічну механічним коливанням, являють собою коливання електричного струму в розім-кненому колі (Курс мат. анал., II, 1956, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 684.