РОЗІЗЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Пробудити, викликати злість, роздратування в кому-небудь. «Певно, люди розізлили його в волості своїми позвами», — подумала писарша і більше не питала ні про що свого чоловіка (Н.-Лев., IV, 1956, 161); Нерозумними, що тільки розізлили його, словами просила [Рифка] пробачення (Вільде, Сестри.., 1958, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 683.