РОЗІГРІВА́ТИСЯ і рідко РОЗГРІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗІГРІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. Нагріваючись, ставати теплим, гарячим. У правильно набитих і наглухо закритих парниках гній за 2 — 3 дні розігрівається.. і осідає (Ол. та ефір. культ., 1956, 321); Потік тухольський перший раз відразу побачив такий блиск; перший раз розігрівся в своїм холоднім кам’янім ложі (Фр., VI, 1951, 98); Ось кулемет став захлинатись, розігрівшись до того, що закипіла вода в «кожусі» (Ю. Янов., I, 1958, 126).

2. безос. Підігріватися заново (про те, що охололо, перев. про їжу). Горщок сей черепком накрила [шептуха], Поставила його на жар, І тут Енея присадила, Щоб огоньок він роздував; Як розігрілось, зашипіло, Запарилось, заклекотіло (Котл., I, 1952, 155).

3. Починати відчувати тепло в тілі; зігріватися. Годин зо дві брели глеюватим, липким чорноземом, добре-таки притомились і розігрілись. Усі були мовчазні й злі (Коз., Гарячі руки, 1960, 222); Попоївши, витер [Йонька] рукавом рот, натоптав люльку.. Очі посоловіли, він розігрівся біля вогню, і його похилило на сон (Тют., Вир, 1964, 434).

4. перен. Виявляти сильне нервове збудження. — Образно. Іноді щока Підв’язана бувала у Гаврила: То доказ, що чиясь козацька сила, Весільним розігрівшися вином, Крушила все, що бачила кругом (Рильський, II, 1956, 81).

◊ Розігріва́ється (розігрі́ється) кров — з’являється збудженість. Чує [коваль], як чортівський напиток ходить по жилах, кров розігрівається, б’є у висках (Кобр., Вибр., 1954, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 682.