РОЗІГРІВА́ТИ і рідко РОЗГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., перех.

1. Нагріваючи, робити що-небудь теплим, гарячим. В майстерні пахло сосновими стружками й столярним клеєм, якого розігрівав на примусі Карпо Леонтійович (Донч., Ю. Васюта, 1950, 188); Чорну ниву лучем з неба розгрівай, кропи росою [весно], бо нам зерно вкласти треба (У. Кравч., Вибр., 1958, 447); — Як ото заліза шмат дочервона розігріти, а тоді водою холодною облити — гартується (Головко, І, 1957, 173).

2. Підігрівати заново те, що охололо (перев. їжу). Швидкими, звичними рухами розпалив [Тарас Григорович] вогонь і поставив розігрівати вечерю (Тулуб, В степу.., 1964, 304); Посидьте, тітко. Погомонимо ще. Я ковбасу розігрію, підкусимо (Мирний, III, 1954, 35).

3. Підсилювати відчуття тепла в тілі. Несла [зима] спокій у теплу хатину, одягала в тепле одіння, вогнем розігрівала.. руки (Кобр., Вибр., 1954, 182); Пізнім вечором я сидів біля печі і розігрівав заморожене тіло (Ірчан, II, 1958, 20); Смутно бабі Тимчисі було, хоть сонце, як рідна мама, розігрівало старі кості (Стеф., I, 1949, 41); Положили ми того чоловіка, роздягли усього як єсть і давай снігом терти.. — й самі розігрілися, й чоловіка розігріли (Хотк., І, 1966, 169).

4. перен. Виклика́ти у кого-небудь сильне нервове збудження. Бились-бились — аж курить, аж іскри скачуть. Розігрів Кирило змія ще лучче [краще], як коваль леміш у горні (Укр.. казки, 1951, 80).

◊ Розігріва́ти (розігрі́ти) кров — виклика́ти збудженість. Міцна, настояна на червоному перці горілка, розігрівала кров, збуджувала уяву (Добр., Очак. розмир, 1965, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 682.