Про УКРЛІТ.ORG

розібраний

РОЗІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розібра́ти. Стекла маржинка [худоба] назад в долини, розібрана хазяями (Коцюб., II, 1955, 331); Тепер стіна, що відділяла друкарню від цих квартир, була розібрана (Вільде, Сестри.., 1958, 122); // у знач. прикм. Часом зупинявся [Гнат] біля розібраних хат і довго дивився на чорні купи сухих парок, що валялися на подвір’ях (Тют., Вир, 1964, 187); // розі́брано, безос. присудк. сл. Правда, з іригації нічого не вийшло, машину як розібрано, так і не складано (Фр., II, 1950, 385); Відблакитніло море сонячною блакиттю, розібрано.. намети піонерських таборів (Гончар, Тронка, 1963, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 681.

вгору