РОЗЩИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЩИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех., розм., заст. Розраховувати. Сама я розщитувала приїхать у Київ 29-го сього місяця (Л. Укр., V, 1956 , 182); Зараз наїхав справник з панами і попереписували, скільки в кого у сім’ї душ, скільки є у кожного хазяїна хліба, і розщитали, на скільки його стане (Кв.-Осн., II, 1956, 137); — Постій же трохи, ось я розщитаю людей (Н.-Лев., II, 1956, 43); — Знаєте що? — каже дядина,— як розщитаєте її, не райте їй нікуди найматися, хай вона додому йде (Мирний, І, 1954, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 870.