РОЗШУМУВА́ТИСЯ, у́ється, док., розм. Почати довго шумувати. Життя розшумувалось молоде, Як навесні шумлять сніги розталі (Рильський, Наша сила, 1952, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 869.