РОЗШАРІ́ЛИЙ, а, е. Який розшарівся. Її лице розшаріле, гаряче.. збило з пантелику москаля (Мирний, І, 1954, 63); Розшаріла, збуджена, випурхнула Нюся за куліси (Смолич, Театр.., 1946, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 864.