РОЗША́РПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розша́рпати. Були [корніловці] не схожі на самих себе у своїх розшарпаних на каховських дротах мундирах, проте йшли чітким строєм, з високо піднятими головами (Гончар, II, 1959, 352); *Образно. Коли ж небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць, він ошелешено зупинився біля копички сіна (Стельмах, І, 1962, 163).

2. у знач. прикм. Розірваний на частини, шматки. Пір’я з розшарпаних подушок літало по площі (Фр., VI, 1951, 344).

3. у знач. прикм. Розтріпаний, обірваний. Скривавлений, розшарпаний вибігає [Нартал] на видимий куток арени (Л. Укр., II, 1951, 542); — Пустіє село,— знову задумано повторив дід, і ці слова тільки зараз тяжко вразили і почали лякати його, бо перед очима стали розшарпані, продані.. хати (Стельмах, І, 1962, 22).

4. у знач. прикм. Який став непридатним, несправним внаслідок недбалого поводження, довгого користування і т. ін. В якійсь розшарпаній книжці я.. вичитав, як став дичавіти один чоловік, що покинув місто (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 36); // перен., розм. Доведений до стану повного розладу, виснаження (про здоров’я, нервову систему і т. ін.).

5. у знач. прикм., перен. Який страждає, мучиться, терзається. *Образно. Він — моя найнещасливіша дитина, хоч і як розшарпана і покалічена є доля всіх вас інших… (Коб., II, 1956, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 864.