РОЗШАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., діал. Розбушуватися. Гей, розшалілась буря люта! (Фр., X, 1954, 314); *Образно. Страшний жаль розшалівся в його душі (Коб., II, 1956, 200); // Розлютуватися. Ідуть дараби рікою. Баба, розшалівшися, підбігає до берега, виставляє камінь і кричить до керманичів (Хотк., II, 1966, 404).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 864.