РОЗЧИНЯ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який приготовляє розчини (див. роз́чин¹).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 861.