РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім.
1. Здатний розчиняти (див. розчиня́ти2 1). Є й такі печери, походження яких не пов’язане з розчинною і механічною діяльністю води (Наука.., 4, 1968, 17).
2. Який може розчинятися (див. розчиня́тися2 1).
∆ Розчи́нне скло — прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір або безбарвний. Розчинне скло у вигляді водних розчинів, що називаються рідким склом, застосовується для виготовлення кислототривкого цементу і бетону (Заг. хімія, 1955, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 860.