РОЗХРАБРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док., розм. Набратися хоробрості, сміливості; насмілитися. Розприндився і розхрабрився [Тури] І на Троянців полетів (Котл., І, 1952, 284); Сева не вгамовувався. Він навіть розхрабрився до того, що схопився лівою рукою за Василів піджак (Хижняк, Невгамовна, 1961, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 855.