РОЗХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., розм.

1. перех. Носячи, розтягувати, робити просторим, зручним (взуття); розношувати.

2. перех., у сполуч. із сл. ноги. Ходінням позбавлятися отерплості, фізичної скованості в ногах; розминати ноги. Мелашка з Мартинком розходжувала засиджені на возі ноги (Ле, Хмельницький, І, 1957, 190).

3. тільки недок., неперех. Ходити неквапливо, прогулюючись туди-сюди; походжати. Ротмістри, хорунжі й шляхетство розходжували собі по залі, гомоніли (Стор., І, 1957, 371).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 852.