РОЗХНИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати невтримно хникати. — Ти наче цупкий, корінням вріс в грунт, вітер тебе не повалить, і сонце тебе не засмажить у висохле стебло. А чого ж ти розхникався? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 625).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 852.