РОЗХВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗХВАЛИ́ТИСЯ, хвалю́ся, хва́лишся, док.

1. розм. Починати надміру хвалитися. А додому йди,— не розхвалюйся (Сл. Гр.); Цар говорить: — Князю Змію! Що накажеш — все зумію! — Розходився, розхваливсь, Трохи з лави не зваливсь (Перв., Казки.., 1958, 39).

2. тільки недок. Пас. до розхва́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 848.