РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розучи́ти; // розу́чено, безос. присудк. сл. В Берлін виїхав на гастролі колектив Державного українського народного хору.. До гастролей розучено ряд німецьких пісень (Літ. Укр., 27.IV 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 847.