РОЗУМІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який розуміється на чому-небудь. *Образно. І була [земля] така прозорлива, розуміюча, по-старечому мудра, так добре ховала Кравцова і Бовдуляка в своїх улоговинках і рівчаках, так загортала їх темнотою,.. що Кравцову немов аж полегшало на душі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 192); // Який виражає розуміння (у 1 знач.). Оля все зрозуміла без слів і ясним своїм розуміючим поглядом провела подругу (Коп., Сусіди, 1955, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 844.