РОЗУМО́ВО. Присл. до розумо́вий 1. Вона була дівчина на свій вік розумова незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (Коб., III, 1950, 129); Ряд праць спеціально присвячений особливостям навчальної діяльності розумово відсталих, глухонімих дітей (Рад. психол. наука.., 1958, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 846.