РОЗТУШО́ВКА, и, ж., спец.

1. Дія за знач. розтушува́ти, розтушо́вувати; // Результат цієї дії.

2. Загострена паличка з м’якого матеріалу (паперу, замші, пробки і т. ін.) для грунтування, тушування, накладання гриму.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 836.