РОЗТРІ́СКАНИЙ, РОЗТРІ́СНУТИЙ, а, е. Який має тріщини, покрився тріщинами. Золоті цівки вогню весело стрибали в грубці, бігли в димар і крізь розтріскане старе залізо, з якого була зроблена ця грубка, і крізь дірки в дверцятах, кидали на стіни землянки тремтячі бронзові відсвіти (Тулуб, В степу.., 1964, 304); Сонце смалило розтріскані Парасчині губи (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 375); Глинисті розчини вводять у грунт для ущільнення і оздоровлення розтрісканих скельних порід (Наука.., 5, 1962, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 833.