РОЗТРІ́ПУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Приводити в повне безладдя; розкуйовджувати. [Сотник:] Та одчепись, божевільна… Дивись лишень: коси Мов русалка розтріпала… (Шевч., II, 1953, 165); Марія.. через стіл станом гнучким до чоловіка перегнулась і чуб йому з жартом розтріпала рукою (Головко, II, 1957, 38).

2. Псувати, недбало поводячись з чим-небудь або довго користуючись ним. Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки, перечитують усі папери (Стельмах, І, 1962, 592).

3. Розсмикувати, розривати, розділяти на частини. * Образно. Ми розтріпали уряд Керенського по ниточці, ми змусили Тимчасовий уряд проробити міністерську чехарду направо й наліво, вгору і вниз.. (Ленін, 38, 1973, 3); // перен. Завдавати великих втрат бойовими діями. [Колос:] Наказ є наказ, і треба пробиватися назад. [Огнєв:] Пробиватися? Нащо? Де танковий корпус? Він [Горлов] каже, його розтріпали, допомогти не зможе (Корп., II, 1955, 46).

4. перев. док., перен., розм. Розголосити, поширити (чутку, звістку, новину і т. ін.).

РОЗТРІ́ПУВАТИ², ую, уєш, недок.. РОЗТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Сильно струшувати, розправляючи що-небудь. Надворі Катря з Докією розтріпують пране плаття, вішають (Кучер, Прощай.., 1957, 353); // Те саме, що розтру́шувати 1. На високій царинці дві молодиці.. розтріпують блідо-зелені його [сіна] шматки під промені гарячі (Хотк., II, 1966, 387).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 832.