РОЗТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрино́жити; // у знач. прикм. Першими осідлали розтриножених коней Васько Циган, Клавка і агроном Метелиця (Мокр., Слід.., 1969, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 832.