РОЗТРИВО́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗТРИВО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

1. Ставати стривоженим, неспокійним, починати хвилюватися. Розтривожився Дмитрій, збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 207); Чогось такий жаль охопив мене за цими лісами.. і за отими красноголовцями, які будуть тебе виглядати в жнива, що я зовсім розтривожився (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 23); //Сповнюватися тривогою, неспокоєм, хвилюванням (про душу, серце). Нимидора прокинулась і почувала, що її душа розтривожилась (Н.-Лев., II, 1956, 246).

2. тільки недок. Пас. до розтриво́жувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 831.