РОЗТРА́ТЛИВИЙ, а, е, рідко. Який багато і безрозсудно тратить, витрачає що-небудь; неощадливий. Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш (Н.-Лев., IV, 1956, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 830.