РОЗТОРО́ЩЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розторощи́ти. Стоїть кінь, весь тремтить, сани розторощені, дубок мій хто й зна де (Хотк., І, 1966, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 829.