РОЗСІ́Л, со́лу, ч.

1. Спеціально приготовлений солоний (перев. з прянощами) розчин для засолювання овочів, риби і т. ін. Перед укладанням дна огірки заливають розсолом, накривають куском чистого полотна чи марлі, а потім накладають дно (Укр. страви, 1957, 408); До укладання яблук у бочки готують розсіл.. На 100 літрів чистої питної води беруть кілограм кухонної солі (Колг. Укр., 8, 1957, 34); Значного поширення набули коптіння, збереження [м’ясних продуктів] в розсолах (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 77); // Солона рідина, насичена соками засолених у ній продуктів. Він нанюхав квашені огірки і з’їв кілька, запиваючи розсолом (Ю. Янов., II, 1954, 40); Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (Стельмах, І, 1962, 380); * У порівн. Відповідь Лободи мимоволі, мов той розсіл, полилася в шпаринки ран людських душ (Ле, Наливайко, 1957, 341).

2. Дуже насичена сіллю природна вода. Сиваш є природною лабораторією, де вода Азовського моря випаровується, перетворюючись в розсоли (Наука.., 11, 1956, 12); У селі Стебнику, недалеко від Дрогобича на Львівщині, соляний промисел виник ще у дванадцятому столітті. Тут видобували розсоли і з них виварювали кухонну сіль (Роб. газ., 12.I 1965, 2).

3. спец. Водний розчин солей, що застосовується у техніці. Зовнішній циліндр охолоджується ззовні розсолом, а внутрішній — обертається (Соц. твар., 1, 1956, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 808.