РОЗСУ́НУТИЙ, рідше РОЗСУ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розсу́нути. Кулі зчорнілого очерету, що вкривали хату, були розсунуті (Перв., Дикий мед, 1963, 436); // у знач. прикм. В головному залі [клубу], в кутках між розсунутими кріселками стояли, сиділи молоді й дорослі робітники, святково вбрані хлопці, дівчата (Досв., Вибр., 1959, 355); Вона часто стрічалася з горючими цікавістю очима, що дивились на неї з-за розсунутих кущів (Коцюб., І, 1955, 272); У глибині світлиці широкий з розсуненими запонами вхід до чималої.. кімнати (Л. Укр., IІ, 1951, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 820.