РОЗСУ́ДНО, діал. Присл. до розсу́дний. Звільна, стихати, о пані, І розсудно річ вела (Фр., XI, 1952, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 820.