РОЗСПІ́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗСПІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Співатися, лунати (про пісню). Розспівалася [пісня] в єго [його] душі (Стеф., І, 1949, 106).

2. Виконуючи певні вправи голосом, починати співати легко, вільно. — Перш ніж розучувати нові твори, хор розспівувався — виконував різні вправи, гами (Мист., 6, 1958, 22).

3. тільки док. Почавши співати, захопитися співом. Вона була з тих південних співучих натур, що як почне співать та як розспівається, то вже.. ладна доти співать, доки не охрипне (Н.-Лев., V, 1966, 189); Розщебеталися, розспівалися хлопці та дівчата, як на справжній недільній прогулянці (Речм., Твій побратим, 1962, 18); // Защебетати дзвінко (про птахів). — Як розспівався, — кивнув головою тато на невидиму пташину (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 69); // Сповнитися співом, піснями. Нам скорились темні води, В ноги нам лягли поля. Розспівалися заводи, Оновляється земля (Рильський, І, 1946, 57); Ліси розспівалися, верхи у верховині розхиталися, ріками зорі розморгалися, долами роси розперлилися (Черемш., Тв., 1960, 251); // перен., жарт. Почавши говорити, захопитися розмовою. [Світлана:] Оце б вийти в поле. А воно лежить широке-широке… Трактори гудуть... [Кряж:] А чого це ти розспівалася? Поля, поля. Що тобі поля? (Зар., Антеї, 1962, 252).

4. тільки недок. Пас. до розспі́вувати 1-3.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 814.