РО́ЗСЛІД, у, ч. Те саме, що розслі́дування. В значній мірі відкритою лишається й проблема Лесиного художнього новаторства, особливо в драматургії, — тут теж потрібні зіставлення й розсліди в широких масштабах світової літератури (Рад. літ-во, 5, 1971, 28); Вдарила дев’ята година, а далі й десята, а Каганця все ще не було на своєму місці. Це було остільки незвичайно, що вимагало розсліду (Сам., II, 1958, 310).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 810.