РОЗСЛА́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розсла́блений 2. Перестало.. шуміти в голові. Але натомість опанувала нудота, млосна розслабленість (Коз., Листи.., 1967, 189); В позі Кравцова ще виразніше проступила розслабленість і байдужість (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 810.