РОЗСКИ́ГЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм.

1. Почати сильно вищати, скиглити (про собак і т. ін.); // Почати жалібно стогнати, надокучливо скаржитися (про людей); // Почати скиглити, видавати звуки, що нагадують жалібний плач (про птахів).

2. перен. Почати утворювати одноманітні високі й різкі звуки (про предмети).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 809.