РОЗСИ́ПЧАСТИЙ, а, е.

1. Який легко розсипається на окремі, не зв’язані між собою частинки, крупинки. — Як, товаришу лісомеліоратор, ми з Вірним їх [саджанці] посадили по-науковому чи ні? — Не зовсім. Треба ще землею притиснути, а верхній шар розсипчастим грунтом присипати, щоб збереглась волога, — пояснила Валентина (Логв., Літа.., 1960, 96); На возах репались круглі волоські гарбузи, стояли діжки з білим розсипчастим сиром (Мик., II, 1957, 336); Чайна промисловість СРСР виготовляє два основні типи чаю: розсипчастий.. та пресований — плитковий (Укр. страви, 1957, 284); // Який легко кришиться; крихкий. Приходько мовчки подав чай з печивом. На фронті такого печива не було — хрумке, розсипчасте, навіть приправлене шоколадом (Голов., Тополя.., 1965, 333); Вони сиділи за столом у райкомівській кімнаті і їли печену картоплю. Їли чудову, розсипчасту, з рожевими хрусткими пригарочками збоку печену картоплю (Дор., Не повтори.., 1968, 74).

2. перен. Розкотистий, уривчастий (про звуки). Владно залунав розсипчастий різкий дзвоник в сусідній кімнаті (Рибак, Помилка.., 1956, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 805.