РОЗСИ́ЛЬНИЙ, ного, ч. Той, хто розносить за призначенням листи, пакети, виконує різні доручення і т. ін.; кур’єр. Розсильні військкоматів з жмутками повісток в руках шугають цієї пізньої години від будинку до будинку, від під’їзду до під’їзду (Гончар, Людина.., 1960, 15); Прибіг розсильний і наказав Чигиринові негайно, разом із взводом, прибути на подвір’я (Ткач, Крута хвиля, 1956, 65).

РОЗСИЛЬНИ́Й, а́, е́.

1. Який служить для запису пакетів, що розсилаються з кур’єром (про книгу, зошит).

2. Признач. для розсилання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 802.