РОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш і розм. РОЗСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. розсадо́влять; док., перех.

1. Садовити всіх або багатьох на місця. Докія з дружками розсаджувала гостей (Кучер, Трудна любов, 1960, 167); Вихователька їх розсадила На стільчиках — дівчаток чепурних І хлопчиків, до пустощів охочих (Рильський, III, 1961, 160); Сироватка розсадовив.. діток на дивані і на столі (Мокр., Сто.., 1961, 69).

2. Розміщати окремо один від одного, в різні місця. Щоб індиченята не скупчувались від холоду і не гинули, їх у перші дні перебування в таборах на ніч розсаджують.. у спеціальні ящики (Хлібороб Укр., 9, 1964, 22).

3. Садити рослини, дерева, розташовуючи їх певним чином. А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши [спилявши], різочки щепляє (Бор., Тв., 1957, 58); Над водою, над рікою у горщечках з торфогною Огородницька бригада Розсадила всю розсаду… (Стельмах, V, 1963, 327); // Розріджувати рослини способом пересаджування. Сіянці зерняткових порід Мічурін через рік розсаджував на більші віддалі (Юним мічур.., 1955, 54).

4. тільки розса́джувати, розсади́ти, розм. З силою розбивати, розламувати, розколювати що-небудь. Доводилося пробиватися крізь грубу піскову скелю, в якій камінь треба було розсаджувати динамітовими набоями (Фр., VIII, 1952, 414); Прибігла Міля, вдарила руками об поли, зарепетувала.. — А щоб ви макітру свою розсадили! (Вол., Місячне срібло, 1961, 123); *Образно. Думки посідали Зінька, .. гнітили йому серце, розсаджували голову (Гр., II, 1963, 324); // безос. Як ми тебе [барило] не вип’ємо, — бодай тебе розсадило (Сл. Гр.); // тільки док. Сильно поранити. — Обережно-бо! — скрикнула Орися. — Ти спросоння собі ще й голову розсадиш (Стар., Облога.., 1961, 81); // безос. Гладкий майже невпізнанний, так розсадило йому вилицю (Довж., Зач. Десна, 1957, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 800.