РОЗРІ́ВНЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розрівня́ти; // у знач. прикм. На розрівняній землі розбили ми сади й сквери (Тич., III, 1957, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 792.