РОЗРУМ’Я́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗРУМ’Я́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.

1. Ставати дуже рум’яним, покриватися рум’янцем. Не минуло багато часу, як вона знову вбігла в хату, вже густо розрум’янившись чи то з морозу, чи від хвилювання (Гончар, II, 1959, 149); Андрійкові очі блищали, личко розрум’янилося (Собко, Звич. життя, 1957, 64).

2. розм. Густо покривати собі щоки, обличчя рум’янами.

3. тільки недок. Пас. до розрум’я́нювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 798.